АФРИКАНЄЦ ЗОЗ КИРБАЮ

Интервю з Синишом Сопком

Хто нє позна Синишу Сопкового зоз Руского Керестура, слабо позна мой валал. Синишу сце могли стретац по “Руским слове”, як автора писньох и приповедкох, достал и награди за свойо тексти, а знаме го и як ґитаристу алтернативних музичних составох “Тхе Смарґельс” и Ш. М. З. Остатнї 9 мешаци, Синиша пробовал свойо щесце и материялну еґзистенцию найсц нїґдзе индзей, алє у далєкей Южноафрицкей Републики. Кед маце намиру сцекнуц зоз жеми, ту вам чловек зоз терену. Пречитайце приповедку о Африки.

МАК: Чом праве Южноафрицка Република?

СИНИША: Прето же там мож пойсц, та реку, най видзим же цо то... а и цикаво звучи, цо я знам...

МАК: Яке понуканє роботи, чи єст цо видзиц и чи мож зашпоровац пенєжи?

СИНИША: Е, видзиш, то ци дацо барз еґзотичне за нас Руснацох, бо там нє мож робиц физичну роботу. То робя чарни, а то мнє як “цискарошови”, без нїкого, без даякей вязи барз нєзґодне, бо, добру роботу ци нїхто нє понукнє на тацни, окреме нє на чарно и кед нє маш папери. Єден “маджамба” (чловек на Зулу язику) нєписмени, и шицко друге, лєм нє бистри, може заробиц до 2 500 ранди мешачно, и кед є чарни, у сущносци нє ма дзе потрощиц телї пенєж, бо там єдзенє, яке там єдза чарни, тунше як ту, а биванє нє плаца, бо вони кед маю щесца, биваю у дачим таким як лєтня кухня у билих, а жена хтора помага и пораї як служнїца, звичайно тото роби за безплатни квартель.

МАК: Чекай, кельо то у наших пенєжох?

СИНИША: Єдна марка ци дацо менєй як штири ранди, та ти рахуй... Но, добре, ти кед били, нє можеш з нїма анї кед биш сцел... бо, га, нє можеш та... Я нашол роботу у єдним барз чечаним (красним, на Синишовим язику) ресторану, єдним од ридких дзе конобаре били. Мал сом, поведзме 3 500 ранди мешачно, цо чвирк за билого, а то робя младеж и странци. Тераз, кед ши били, ти мушиш и жиц як били, цо значи же мушиш вельо трошиц, и так, на концу зоз такима приходами, док одплацим ґарсонєру, наєм ше, дробни ствари по обисцу, и кед, знаш ти мнє, видзем на варош, нє зашпоруєм нїч од того, Но, кед ши там пошол на роботну поволанку, а и то мож, кед ши фаховец за дацо и розумиш ше до компютерох, вец єст вельо, вельо вецей пенєжу.

МАК: Поведз ми дацо о старобивательох, о Бушманох и Хотентотох (як их я волам Тотенхосени).

СИНИША: Ево, нє стретнул сом анї єдного Бушмана анї Хотентота, та ци нє можем повесц. Єден мой пайташ зоз Упинґтону – а то ци кельо сом зрозумел дацо як Керестур у штред Калахария, гвари же их єст уж барз мало, и то лєм по националних паркох – як часц фауни.

МАК: Поведз ми чи єст апартхейду, яки чарни, яки били, цо робя, кадзи ше рушаю и яка медзисобна толеранция?

СИНИША: Гей, то озда дацо по чим Южна Африка позната у швеце. Думам же кед бим ци о тим толковал три днї, нїч би ци нє було ясне. То по тих питаньох наисце чудна жем, и пре тото, попри ґеоґрафских причинох є така оддзелєна и изолована од остатку швета. Знаш як, на початку, кед сом сцигол, було ми жаль тих чарних, реку, яки су сеґинь худобни, а вец з часом кед сом их лєпше упознал, постало ми ясне же прецо то так, и на яки способ тельо мало билих може робиц цо сце зоз таким вельким числом чарних. Чарним основне цо нєдостава то знац себе шора и моралу, а нє почкодзело би им анї даскельо ґанґлиї до глави. Тераз, помали, нє гварим я же их треба дацо нє любиц, лєм треба знац як ше поставиц. Особнє, вироятнє сом бул єдини били на роботи хтори з нїма бешедовал як з людзми, кельо то уж могло, гей. Тоти исти чарни на роботи ми дали мено “Мистер Шилембе”, та, реку, цо им то значи. Думам себе, я ту з нїма на крашнє, а вони ме ту буду робиц. Випадло же мойо назвиско у прекладзе “Поґлаваров син”. Прихильни су ґу обожаваню, и вец лєгко манипуловац з нїма, алє кед им нє знаш шора, випендраю ци ше на верх глави, нє буду нїч робиц и нїзач им нє бриґа. Таке то дакус... шмишне, а дакус и жалосне. Но, ти там з нїма нє маш нїч, лєм на роботи. Шицко там понаправяне за билих, шицко цо вредзи маю били, дружиш ше лєм з билима, и кед  надумаш, можеш вообще нє видзиц же там єст и чарних. Вше ми ше пита маса, як там тоти чарни, а я им одвитуєм же там нєт чарних. Векшина су гей, а то єдна зоз стварох хтори бим вам нїґда нє могол обяшнїц. Южна Африка то жем билих Африканерох лєбо Бурох, а за нєупуцених Голандянє зоз примишку Швабох, и Французох, язик им ше вола африканс, и дакус є иншаки од голандского, а вони ше нє чувствую як Голандянє, алє як свойо на своїм. Єст и вельо Английцох, а по вельких варошох єст и вшелїяких цискарошох зоз цалей Европи, Арабох, а єст и вельо Индийцох. Можем повесц же то барз културни людзе, окреме Бури и Анґлийци, и же су на вельо висшим културним и цивилизацийним уровню як ми, Руснаци, и на таких ше треба спатрац, а нє на... Гей, цо ше дотика толеранциї, нєт там нїчого толерантного, и гоч апартхейд официєлно нє постої, то там реалне и єдине можлїве станє стварох. Най би ши себе нє подумал дацо на чкоду чарних, алє ти як били волїш нє ходзиц пешо по драже. До самого центру Йоганесбурґа най ци анї на конєц розума нє пада исц, як и до дзепоєдних чарних квартох, а окреме нє вноци. Тот центер з далєка супер випатра, алє кед войдзеш там нука медзи будинки – то дзира до пекла. Ту штреляю, там ше колю, буквално ше гаша по драже, облаки порозбивани, фасади опадую, то ци катаклизма цивилизациї, ливе схоє. Там билого чловека нє увидзиш анї на слики, а пред 10 роками, гваря, то бул фини варош. Вообще, чарни там крадню, ґрабу и однїмаю хто цо сцигнє, прето били и жию споза албанских мурискох, джобацих дротох, решеткох и струї, прето там їх живот и таки драги. Били Африканере ци часто з пальцом укажу и гваря: “Видзиш чом ми ту мали апартхейд?” Можу ше койдзеяки либерални демократи и борци за людски права гнївац кельо сцу, алє най перше зайду на даяки час до Южноафрицкей Републики, та увидза цо то утопия, реалносц и фарса нараз.

МАК: Нашо у швеце?

СИНИША: Га, нє стретнул сом анї єдного Руснака, бо нас там нєт, а кед ми ше питали же цо сом, и кед сом им гварел Рутхениан, думали же Литхуаниан. Реку гей, Литванєц сом – то голєм нє увредлїве, а кед ме чули як бешедуєм на телефон, гварели ми: “Хенри, ти Поляк.” Цо ше дотика Югославянох, знаш як, дас о тидзень як сом сцигол, похопел сом же ше я од тих хлєба нє наєм, и патрел сом ше витаргац даяк цо скорей. Углавном су добри – за заобиходзенє.

МАК: Чом ши ше врацел?

СИНИША: Прето же сом видзел як ми рушело и же нє пойдзем далєко. Злєцел сом як Марсовец и мацал по цмоти, мал сом тельо проблеми же можем повесц же ми дражки були посипани з райцнеґлами. Кед сом уж опипал векшину бубушох, зрозумел сом же ше нє треба дуриц и оставац там по кажду цену, и врацел сом ше богатши за єдно вельке искуство.

МАК: Цо далєй?

СИНИША: Можем ци повесц же ми ґу концу було аж и жаль зохабиц тоту шалєну Южну Африку, алє цо най робим кед видзим же идзем нїкадзи. Чловече, кед сом прешол Келебию, кед сом видзел тоти гущави и блато, деформисани тупи фаци, манди сеґинь хижи, Господи! Ище видзем на варош до Керестура, то... то цошка розчаровююце... Знаш як, нє очековал я богзна цо, алє после дачого лєпшого тото старе и горше ци випатра як ринява риц. Ту єдине цо можеш, то витресац пиво за пивом и слухац исти фазони од истих людзох. Найвозбудлївше цо ци ше може случиц то кед ци даєдна женска пове “здраво”. То вец кулминация вечара и екстаза журки. Чловече, га ту мож лєм комплекси назберац. Но, знова, озда зоз мазохизму, чи уж прецо, любим я тоту селендру, гоч кед ше нагнївам и реално роздумам, спатрим шицко як ствари стоя, питам ше себе же чи ту вообще и вредзи жиц, и... цо я знам, уж най нє уходзим до дробнїцох. Маш ище питаня?

МАК: Тема того числа МАК-у то демократични пременки у СРЮ. Маш дацо повесц о тим?

СИНИША: Йооой, знаш цо? Одучел сом ше од политики, и найволєл бим ше нє научиц ознова. Добре, спаднул Слобо, та цо?! Треба ище 10 роки же би ше тота напалєна маса змирела и почала робиц. Дотля будзе вецей Руснацох у Канади як ту. И цо вец? Ма, яка демократия!