Make your own free website on Tripod.com

НАЦИОНАЛНА ДЕРЖАВА -
МАТЕРИЯЛИЗАЦИЯ НАЦИОНАЛНОГО ПОЛИТИЧНОГО СНА


Анамария Регак

Конєц XX вику означени зоз розпадованьом шветових федерацийох дзе ше зявює насилство як институционална деструкция и дзе як пошлїдок наставаю нови национални держави. Национални держави катеґорию держави похопюю сакрално понеже сам способ єй стваряня святи. А ниа, и прецо! Святе як свойо потвердзенє глєда жертву, а кажди народ барз вреднує кажду, а поготов масовну жертву (наприклад у форми ґеноциду) и кед таку жертву положи до фундамента своєй националней держави вец цалком ясни єй прикмети святей. Зоз спомнуту тезу мож толковац и оправдац насилство (гражданска война) як святе насилство.

Наставанє нацоналних державох ма свою историйну подлогу наставаня дзе квалитативно запожнєли, цо нє знали, и квалитативно мали нациї, маю потребу доказац свою одроснутосц (похоп же би були держава и народ), бо без националней держави нє постої медзинародна идентификация, а то значи анї докази о дозретосци. Постої прастаре правило котре приповеда о тим же держава, котра жада буц припозната муши мац моци водзиц войни. Жридло тих войнох, углавним, дефинованє националней териториї як державней. Кажда новонастата держава поставя себе як задаток творенє гранїцох у даякей “историйней скици”, алє нє штреднєй, алє вше у тей зоз даякого периоду евентуалней державносци кед була найвекша. А кед ше тота “историйна скица” коши зоз “историйну скицу” другей националней держави, котра за одредзованє своїх гранїцох бере други период историї, вец ясне дзе конфликт настава. Причини за конфликт починаю кед постоя тоти котрих треба вишлєбодзиц од власци другей националней держави. Оталь вец и причини за войну на тлу бувших федерацийох, з оглядом же нє можлїве же би припаднїки лєм цо освидоменого народу нє жили у векшим чишлє и звонка гранїцох їх националних державох. Прето од новонастатих державох мож очековац їх експанзию по принципу “нашо потамаль покля жиє и найменша часц нашей нациї” цо у конєчней верзиї толмаченя може значиц и – там дзе жиє поєдинєц.

“Святе насилство” з боку макиявелистох може буц оправдане пре пошлїдок котри витворює, алє насилство як варварска прикмета каждей нациї ше ту нє застановює. Воно преходзи гранїци национализму и преходзи до шовинизму, як цалком неґативного чувства котре виволує потребу мержиц и знїщовац других, котри нє “МИ”.

Кед резимираме, вец видзиме же освидоменє и одрастанє єдней нациї у рамику федерациї, лєбо держави другого державотворного народу нєминовно глєда медзинародне припознанє своєй дозретосци и то виключно у форми националней держави, и то у хвильки кед ше “нацию” почнє похопйовац нє як политичне, алє як културне и етнїчне єдинство. Кед нация дефинована на таки способ, розшпиртана з чувством хронїчней узретосци, национализем нєвироятнє швидко преходзи до шовинизму. А шовинизем як “цошка неґативне” у дружтвох, котри нїґда нє були державотворни народ, виражує ше як криза идентитета, котра ма потребу най цо скорей будзе ришена.