Make your own free website on Tripod.com

KУЛТУРА И ЕВОЛУЦИЯ



Мирослав Кевежди

Филозофия и култура

Пред нами стої предложене. Нє знаме дзе гранїца його стварносци и источашнє нє знаме дзе гранїца нашого думаня о нїм. Дахто гвари же задаток филозофа же би предложене преложел до поняца. Поняце предложене на перши погляд фиксира у думаню хторе поняце. Кед зме нє сиґурни до стварносци поставаме сигурни до стварносци нашого думаня. То нас опущує.

Поняце наруцує на себе форму слова. На тот способ воно постава постреднїк медзи стварносцу и словом. Слова ше руцаю на стварносц, жадаюци ю цалком облапиц. Святи Авґустин попущує пред їх налєтом и твердзи же заєднїца словох препозната як язик справдлїва слика швета. Медзитим слова спреведаю. Слова швету адекватни на способ аналоґиї - источашнє су и гей и нє швету адекватни. Нє знаме дзе гранїца...

Бо швет ше руша, динамични є, думанє (и поняце вєдно з нїм) тиж так, а и слова нє мирую алє стално ступаю до нових одношеньох... єдначина зоз голєм трома нєпознатима.

Мали, реални обєкти нє задаваю тельо почежкосци при прекладаню до поняца, анї при формулованю їх дефиницийох. Кед ше, медзитим, зоз реалного зяви гевто цо означуєме зоз словом култура похопюєме же поняце хторе би требало буц помедзи язичну и реалну стварносцу мутне, и вельку чежкосц представя пробованє же би ше воно утвердзело и же би у нашим думаню зашвицело clare et distincte.

У тим пробованю виведзена цала наука. Културолоґия ше ище вше бори з реално огромним подручом хторе воламе култура и намага ше пренайсц одвитуюцу дефиницию хтора би тото предложене застановела. За тераз социологове култури начишлєли коло 600 дефинициї култури. Кед ше шицки позбераю можлїве же голєм приблїжно облапяю тот предмет. Же би, заш лєм, и нормални чловек мал даяке поняце о култури, треба даєдни дефинициї видвоїц, пренайсц гевто заєднїцке и утвердзиц їх медзисобни одношеня.

Критерий одредзени зоз спомнутима динамизмами: зоз шветом хтори нас окружує, думаньом хторе глєда змиренє у спознатима, спомнутим дефинициями и з остатнїм алє нє менєй значним з точку попатрунка означену зоз шифру националного одредзеня Руснак/Руснаци.

Дефинициї култури 

Ище Цицерон писал о култури у Разправох о Тускулу, у смислу цултура аними, т. є. култури духа. Тота морална обавязка чловека сновала ше на тим же би одлуки хтори ше одноша на його обовязки були принєшени на прави способ, же би розсудзованя и роздуманя о проблемох хтори виволую його интересованє були формовани на прави способ и же би страсци його духа були реґуловани и управяни з принципом праведного розуму. Так Цицероново роздуманє о култури преноши Пуфендорф у своїм дїлу De iure naturae et gentium (1688), источашнє, по своїм думаню, учишлююци до култури шицки пренаходки и алати хтори ше применюю у людским живоце: облєчиво, язик, обичаї, уметносц, а першенствено цалу орґанизацию цивилизованих гражданских дружтвох през чийо формованє людски род уведзени до рамикох одредзеного порядку.

гевтот хтори заш лєм найзаслужнєйши за розвой културолоґиї то Хердер. Єдна од його початних думкох уж спомнута як премиса того тексту: Нє постої дацо цо вецей нєодредзене як слово култура гвари вон у Думкох о историї филозофиї (1784-1791). Вон на зявйованє култури патрел як на етапу еволуцийного процесу повязаного зоз родзеном людского роду. Култура розпатрана зоз ґенетского становиска витворює ше зоз традицию з преношеньом културних досцигнуцох медзи поєдинцами и поколєнями. Так култура представя окремни, виключно чловечи апарат присподобени ґу штредку, дзекуюци хторому чловек доминує над животиньским шветом хтори го окружує, а тота присподобеносц витворює ше у борби, у перманентним зраженю процивсловних интересох и намаганя роду самоотримованю (Клосковска, 2001).

Найцитиранша дефиниция потераз заш лєм гевта Едварда Тейлора, винєшена у дїлу Примитивна култура (1871): Култура и цивилизация зложена цалосц хтора облапя знанє, науку, вереня, право, обичаї и кажди други схопносци и навики котри чловек достал як член дружтвеней заєднїци.

Видзиме же дефинициї маю два поля хтори облапяю: єдно реалне а друге вредносне. Тоту диялектичносц найлєпше видно у дефинициї Кребера и Парсонса (1958) хтори културу дефиную як пренєшени и створени змисти и образци вредносци и других символичних системох хтори формую чловеково справованє и, тиж так, продукти (artefacts) як резултати справованя.

 Елементи култури и їх одношеня

Кед дакус лєпше попатриме видзиме же дефинициї, окрем чловека и його заєднїци, наглашую ище даскельо основни елементи, то:

1.   реални елементи култури културни артефакти, продукти

2.   штредок спрам котрого ше култура и заєднїца т. є. чловек одноши

3.   вредносци хтори ше през културу афирмую

4.   способ на хтори ше вредносци зоз културу чуваю (организация и виводзенє).

 

Нєформална анкета указує же людзе звичайно о култури роздумую як о вираженю. Таке думанє оправдане прето же ше засновює на културним продукту. Тот културни продукт хтори реални ма и свой иреални бок хтори ше опатра у його вредносци. Мож бешедовац о його абсолутней вредносци алє, як цо власи нє маю свою сущносц док ше нє положа на дачию главу, так анї културни продукт нє ма свой смисел док ше нє повяже зоз штредком у хторим ше находзи и зоз чловеком чийо то културне вираженє.

Штредок ше може реално виражиц так же ше у нїм препознаваю цеки у хторих ше одредзена култура витворює и у хторей и вона сама дийствує. Од цекох котри за нас релевантни можеме видвоїц як мегатренд зєдинєнє Европи на основи одредзених вредносцох отадз маме транзицию, а як други асимилацию националних меншинох з боку (сербскей) векшини.

Историйно патраци, зоз словом транзиция описуєме тренд виходзеня зоз крахированого социялизма до системи котра ше указала як жилавша и историйно витримуюцша дружтвене ушоренє базоване на тарґовищней економиї и приватним власнїцтву.

Асимилация означує идентификацию з векшину, кед ше од нєй бере даяки сущни характеристики. На перши попатрунок то язик, алє кед прилапиме факт же зоз векшину дзелїме заєднїцку стварносц можеме шлєбодно припознац же часто дзелїме и заєднїцке думанє. Кед ше здогаднєме дефиницийох култури (окреме Пуфендорфовей и Тейлоровей), нє чежко похопиц же нам и знаня, право, морал, облєчиво, а вше частейше и язик исти. То значи же културни идентитет як розлични на тих уровньох престава исновац.

Кед прилапиме Хердерову дефиницию хтора як битни елемент трима поняце самоотриманя, вец нам през поняце асимилациї, як єй процивносци яснєйши задаток култури и єй значенє за Руснацох як националней меншини. Медзитим чи самоотримованє и асимилация представяю процивносци? Одкеди Руснаци вецей нє конзервовани у валалох и вше вецей контактую зоз другима находза ше на вдереню трендох и починаю ше меняц. Можеме прилапиц факт же еволуция часц меншини наженє присподобиц ше ґу штредку т. є. асимиловац ше. Медзитим, поставя ше питанє компарациї розличних културох еволуцийно патрено, лєпша гевта култура зоз хтору ше лєгчейше преживює. Кед ше патри на ширши тренди, присподовйованє векшини у Сербиї нє випатра як найлєпше ришенє, т. є. представя заробок на кратки час. На еволуцийну нєминовносц транзициї и асимилациї лєпше патриц як на исте. А кед би сербска култура була лєпша од европскей, нє требала би єй транзиция. З оглядом на радикални векшински елементи хтори справди и думаю же су найлєпши на швеце меншини тиж так муша думац же им потребна транзиция. Плурализем Европи менєй обрацени сцераню идентитетних розликох од присутней векшини, так же би Европа могла представяц широке польо нє лєм за єдну меншину.

Тото широке польо дакеди у античней греческей було препознате як hjoz  (етхос) место паши. Тото слово стої у кореню слова и поняца етики, науки котра ше занїма зоз квалитетом, т. є. вредносцами. Вредносни рамики котри християнска Европа понука представяю напрямки еволуцийних модификацийох хтори ше понукаю националним сущносцом и векшинох и меншинох. Вони подрозумюю иншаки способ справованя спрам култури источашнє ю змоцнююци и знїщуюци. Прецо?

Спомли зме же ше зоз процесом транзициї означує преходзенє зоз єдного способу роздумованя до другого, першенствено у економиї (култура роботи). Тото преходзенє можеме илустровац на прикладу културного продукту:

Характеристика социялистичного одношеня спрам култури була у наглашованю продукту, и то так же продукт бул злученє социялистично/комунистичних вредносцох помишаних зоз жридловим народним вираженьом. Так Руснаци маю нашлїдзени културни мастадонти як цо то фестивал Червена ружа хтори драги и културно нєефикасни. Тот час глєда иншаки способ орґанизациї, т. є. проєктне одношенє спрам продукту. То значи же ше муши маркетинжски приступиц так же би акцент зоз продукта прешол на трошителя (у тим чаше факт же Руснацох треба нагваряц же би купели руску културу). Факт же асимилация  представя резултат анимациї меншини же би ше идентификовала зоз векшину. Зоз одвитуюуцу културну политику ресурси меншини мож голєм унапрямиц ґу ефикаснєйшей/висшей култури.

Треба пренайсц цо сущне/вредне у самопохопйованю Руснацох, научиц же як то зачувац, унапредзиц и присподобиц културну политику ґу реалним вимогом.

Кед нє будзе так, сценарио и стан заєднїци Руснацох на подручу Войводини лєгко задумац: потенциялни поєдинци буду Европейци, менєй потенциялни буду Серби, даєдни Руснаци буду изоловани, и будзе их вше менєй и менєй. Пришол час же бизме були исти, и час же бизме були розлични!