ПОПАТЬМЕ СЕБЕ ДО ОЧ

Саша Кетелеш

На тих просторох, Руснацох єст коло 20 тисячи. Ту  жию дакус длужей як 250 роки. Жию у местох як цо то Руски Керестур, Дюрдьов, Нови Сад, Коцур, Орахово итд. У тих местох маю и образованє на мацеринским язику, предшколске и основношколске.  У Руским Керестуре єст ґимназия на руским язику, хтора єдина у швеце тей файти, як и оддзелєнє учительского факултету. У Новим Садзе на Филозофским факултету єст Катедра за руски язик и литературу. Хтора служи як єдна файта инкубатора у хторим ше школую млади кадри.

О проблемох у образованю бешедовали зме зоз Совитнїком републичного министра просвити и професором на катедри за руски язик и литературу проф. Яковом Кишюгасом, хтори гварел же тоти школски установи добре функционую, а як проблем у орґанизованю настави на руским язику наведол тото же у других местох у Войводини нєт достаточне число руского жительства же би ше за нїх орґанизовало наставу на мацеринским язику. Тиж гварел же шицки закончени студенти швидко найду роботу, медзитим, векшина нє роби у просвити за хтору доминантно були школовани, алє робя у медийох и дзепоєдних других видавательних хижох. Новинар и писатель Борис Варґа ма дияметрално процивне становиско о можлївосци обезпечованя роботи после законченого факултету. Места огранїчени пре тото же анї медиї нє робя зоз полним капацитетом, та им анї нє треба вельке число занятих, а як ище єден огранїчуюци фактор то и зужованє гранїцох Югославиї, понеже Руснаци жили и ище тераз жию у Горватскей и Босни, алє вецей им нє потребни студенти зоз Катедри, та вони оставаю нєзаняти, у тих просторних рамикох. Варґа дума же би требало редефиновац наставну програму катедри и же би у тей новей програми требали буц и основи журналистики же би медиї на руским язику лєпше функционовали.

При Руснацох єст штири здруженя гражданох, медзи нїма найстарше Дружтво за руски язик литературу и културу, Союз Руснацох и Українцох, Руска матка и Академске дружтво Руснацох Українцох. У тих дружтвох ше зазберую гражданє котри думаю же у рамикох тих дружтвох можу поробиц дацо у пестованю рускей култури вообще. Цикаве же Руснаци нє орґанизовани анї у єдней файти окремней националней политичней партиї, алє су политично анґажовани у партийох хтори доминантни за цалу популацию Югославиї.

При Руснацох основне подзелєнє на два шатри то Руска матка и Союз Руснацох и Українцох хтори нїяк нє можу пренайсц виход зоз вичного нєпорозуменя у перцепциї, у ришованю основних проблемох. Єден бок у прешлих дзешец рокох бул прихильнїк режиму а то Руска матка, док Союз бул оддалєни и зоз тим и видрильовани зоз дружтвеного и културного живота. По словох новинара и публицисти Михала Рамача основни проблем кеди ше направя даяки институциї хтори оможлївя розвой култури, бо терашнєй видательней дїялносци нєт, углавним пре пенєж. Потераз свойо кнїжки видавали ЮЛ-овци и СПС-овци, а други, єдноставно, нє могли видац анї свою кнїжку, анї новинарску публикацию. Видавательну дїялносц, голєм цо ше Руснацох дотика, финансує Покраїна и ту менєй-вецей конєц, бо Покраїна нє ма пенєжи. Ту єст пенєжи лєм за новини, радио и телевизийни емисиї хтори и так були редуковани. То нє може ришиц анї єдна национална заєднїца за себе, алє держава муши одредзиц стандард цо националним заєднїцом може у тей хвильки понукнуц. Без держави вони нє можу нїч, односно можу глєдац помоц од матичних державох, цо заш нє ришенє, бо треба, заш лєм глєдац помоц од держави хторей даваш порцию. Як то терашня власц риши то питанє хторе у вязи зоз питаньом Войводини, бо покля ґод Войводина покраїна без автономиї, то нє поможе анї векшинскей заєднїци, анї националним меншином.

Професор Кишюгас, розвой Рускей култури, видзи як питанє материялних средствох, алє и през проблем нєдостатку професионалних кадрох. Бо, як гвари, питанє же чи аматере можу буц ношителє култури єдного народу. Найчастейше ше то закончує зоз питаньом системи финансованя култури вообще. Потераз зме мали лєм єдну видавательну хижу хтора ше вола “Руске Слово“ прейґ хторей писателє могли видавац збирки писньох, приповедкох итд. У прешлих дзешец рокох и ту було проблеми у вибору хто шицко войдзе до тей хижи, як и кому буду друковани дїла, яґод и вибор и можлївосци финансованя даяких векших проєктох. Руски писателє ше знаходзели на други способи и ту єст досц самостойни виданя, прейґ спонзорох, донаторох, а то шицко указує на тото же нєт дачого цо би ше наволало система. Пред нами стої же чи видаме свойо Отело, лєбо филм. Ту нє лєм слово о материялним, кельо треба укладац, алє и чи єст интелектуалней моци таке дацо витвориц на квалитетни способ же би то було репрезентативне. Ми ище вше нє маме професионалцох хтори би таке дацо витворели.

Михал Рамач досц оптимистични цо ше дотика будучносци Руснацох. За розлику од Кишюгаса бешедує о вельким проценту образованих, хторих видзи як огромни нєвихасновани потенциял. Алє, заш лєм, тоту блїщацу будучносц условює зоз економску стабилносцу жеми.

Процивсловносци и чежкосци викукую зоз каждого поставеного питаня, а перше треба ришиц питанє хлєба, та аж вец питанє кнїжки.