ПРЕМЕНКИ "ЖЕ АЖ"...

Владко Бодянєц

Ниа, прешло уж вецей як рок одкеди тота жем у хторей жиєме рушела (або би голєм сцела рушиц) по цалком иншакей и, озда, лєпшей драги, а ище вше ше ми видзи (гоч кельо раз сом сам себе пробовал прешвечиц же то нє муши буц правда), же ище єден рок пошол лєм так, до диму. Розуми ше, кед вежнєм до огляду шицко цо ше мнє случело, на особним планє, то цалком иншак алє, патраци у ґлобалу... Заш лєм, пременки кельо-тельо видно.  По першираз сом мал нагоду видзиц (на телевизиї) як випатра войводянска Скупштина знука и видзиц и єдного Руснака у нєй. После вецей рокох, патрим и “фиве оцлоцк” ТВ Дньовнїк на ТВНС, а нє лєм гевтот на пол осмей на ГТВ-у. У бутєлару уж тримам и домашню валуту хтора, яке чудо, аж и красна на очи. З другого боку, вельо того остало исте або подобне. Наместо старих, лєм цо звалєних червених пирамидох, на велько ше будую нови - даєдни векши, даєдни менши, можебуц дакус иншакого випатрунку и, вшелїяк, иншакей фарби. Читаюци “Руске” ище вше прескакуєм други бок, бо ми, у новинох тей файти, таки теми нїґда анї нє западали за око. Путуюци до околних державох и дописуюци ше з пайташами зоз иножемства и надалєй ше представям же сом з Войводини, а аж кед видзим же маю бриґу здогаднуц ше дзе то, гуторим - бувша СФРЮ. Нароком бувша, бо тоту нову ище вше нє барз можем прилапиц, а анї ше  превельо нє намагам. И ниа, ту такой ище єдна ствар хтора ми нїяк нє постава ясна: нє знам прецо панує думанє же шицко цо преходзи вимоги лєм за широку автономию Войводини то нєдобре, то екстремизем, то водзи ґу новим войном и подобни небулози. Я би, наприклад, перши потримал идею нєзависней, европски ориєнтованей и, ґу сушедом, широко отвореней Войводини.– Нє знам цо ту єст таке барз страшне и нє мам ше цо обавац винєсц явно свойо становиско. А, як за Руснака, за мнє би прави резултат даяких пременкох бул праве живот  у єдней такей жеми. Твердзим же би и  Руснацом, як националней заєднїци (а нє националней меншини –вираз хтори ми ше вообще нє склада зоз поняцом мултинационалней и мултикултуралней жеми як цо наша), вельо лєгчейше було найсц порозуменє и помоц од такей держави  хтора би и насправди, а нє лєм у Уставе, була гражданска, а нє национална, без огляду на тото же чи векшински народ твори 51 чи 99 посто. Алє, врацим ше знова на хвильково обставини и ствари хтори ше директно дотикаю Руснацох у тей жеми. Кущик зме поменяли людзох, “национални орґанизациї” и їх предняки  почерали фотельки и фотелїски, алє зме, нажаль, ище барз далєко од даяких резултатох хтори би нам могли ґарантовац же нас з рока на рок нє будзе вше менєй на попису, же у Киченеру и Минхену нєодлуга будзе нови Керестур и Коцур и же родичи з дзецми дома нє буду бешедовац по сербски або анґлийски бо, гат, “же би им було лєгчейше”. Кельо я знам, ище вше ше число руских школярох по школох нє звекшує (напроцив), у Керестуре нєт 95 алє 89 одсто Руснацох, Коцур оддавна нє руски, а Дюрдєво... Правда же Матка, Союз, Дружтво за руски язик, литературу и културу и други ище вше постоя, радза ше и вадза, крашнє ше декларативно закладаю же би нам шицким було крашнє, же бизме ше  “школєли” по руски, учели свою историю и чували обичаї, алє чежко же видно даяке напредованє и спомалшованє асимилациї и пречерпйованя до сербского чи горватского, канадского, нємецкого народу. Правда, – петнацецерме ( чи уж кельо) Руснаци ше находза у структурох новей власци, алє цо вони  таке вельке можу зробиц по питаню горе начишлєних стварох? Ша, вони вибрани и можу одлучовац, нажаль, лєм о тим же чи будзе кабловска у Коцуре, чи на штред Керестура ознова будзе стац криж и чи ше у Дюрдьове справи спортска гала, лєбо (цо уж, слава Богу, дакус важнєйше за самих Руснацох) же кельо раз до тижня будземе патриц емисиї по руски и чи нашу радио програму уж раз учуєме и далєй од Нового Саду. И ниа, приводзаци ґу концу тото мойо писаниє, остало ми лєм ище конкретно повесц же як ше мнє видзи - цо Руснаци достали (або нє) зоз тима пременками у держави и цо надалєй можу очековац. Можем повесц же зме достали исто тельо кельо и други. Наприклад: на словацкей гранїци автобуси цо вожа наших школярох до Медзилаборцох вецей нє стоя по 300, алє найвецей 30 минути; у моїм обисцу сом того лєта мал чесц прияц госцох хтори бешедую по французки, по анґлийски и по талиянски, “дилерох” по пияцох уж бриґа и найсц кед ми треба “зачерац” марки, а нє глєда ше ми банка. Єдине цо остало исте, а цо ме барз нервує, то же нашим “културним дїячом” найхаснованша фраза и далєй – нєт пенєжи  и же ше “компетентни особи зоз нашого дружтвеного живота” и далєй спричкаю и робя єдни другим упрекосц, нєпреривно забуваюци факт же кед так предлужа та им о сто роки можебуц и  капнє даяки пенєж сам од себе, алє людзох уж теди годно и нє буц. Но та, панї и панове, най ше пачи и далєй предлужиц з таку политику. Думам, кед же сцеце... а нє мушели бисце...